1. Класифікація реактивів
2. Зберігання реактивів
3. Поводження з реактивами
4. Деякі реактиви

Класифікація реактивів.

Не існує єдиної загальної класифікації хімічних реактивів за ступенем чистоти.

У теорії хімічно чиста речовина має складатися з частинок одного типу.

На практиці хімічно чистою вважається речовина з максимально можливим ступенем очищення на даному рівні науки і техніки.

Слід одразу зазначити, що встановити чітку відповідність між кваліфікаціями хімічних речовин, визнаними в більшості країн, нелегко, оскільки багато великих компаній, що виробляють і постачають хімічні речовини на ринок, прийняли свої власні кваліфікаційні системи.

Ця система в основному ґрунтується на тому, що хімічні реактиви різного ступеня чистоти випускаються під різними торговими марками.

Чинна класифікація хімічних реактивів ґрунтується на правилах кваліфікації реактивів, прийнятих у СРСР:

• «Технічний» — найнижча кваліфікація реактивів. Склад основних інгредієнтів — не менше 95%. Колір смужки — коричневий.
• «Чистий» ч — склад основного компонента (без домішок) не менше 98%. Колір смужки на упаковці — зелений.
• «Чистий для аналізу» ч.д.а. — склад основних компонентів може бути вищим за 98% або значно вищим, залежно від сфери застосування. Домішки не перевищують допустимих меж, що дає змогу проводити точні аналітичні дослідження. Колір смужки — синій.
• «Хімічно чистий» х.ч. — найвищий ступінь чистоти реагенту. Склад основних компонентів становить не менше 99%. Колір смужки — червоний.
• «Особливо чистий» ос.ч. — ця кваліфікація поширюється на речовини високої чистоти. Особливо чисті речовини — це речовини з найвищою чистотою порівняно з хімічними реактивами, які відповідають існуючим кваліфікаціям. Особливо чисті речовини мають настільки малу кількість домішок, що вони не впливають на основні властивості речовини. Кількість і концентрація домішок в окремих речовинах високої чистоти різні та визначаються, з одного боку, потребами практики, а з іншого — досягненнями в галузі препаративної та аналітичної хімії. Колір смужки — жовтий.

Реактиви можна розділити на дві великі категорії залежно від їхнього призначення: реактиви загального користування та спеціальні.

Реактиви загального користування є в будь-якій лабораторії та включають відносно невелику кількість хімічних речовин: кислоти (хлоридна, нітратна і сульфатна), луги (розчин аміаку, натрій гідроксид і калій гідроксид), оксиди кальцію і барію, ряд солей, переважно неорганічних, індикатори (фенолфталеїн, метиловий оранжевий і т. д.).

Спеціальні реактиви використовуються лише для певних робіт.

В залежності від ступеня чистоти реактиви поділяють на хімічно чисті (х. ч.), чисті для аналізу (ч. д. а.), чисті (ч.).

Крім того, є реактиви різних кваліфікацій: технічна (техн.), очищена (оч.), особливої чистоти (ос. ч.), вищої очистки (в. оч.) та спектрально чиста (сп. ч.).

Кожна з цих категорій реактивів має певний допустимий вміст домішок.

Технічні продукти, упаковані в невеликі контейнери. («техн.»).

Багато хімічних реактивів виробляються спеціально для лабораторного використання, але також використовуються очищені хімічні продукти, вироблені для промислового використання. Чистота хімічних реактивів регулюється національними стандартами (ДСТУ) і технічними умовами (ТУ).

Також широко використовується вираз, як Reagents grade (реактивна чистота). Вираз «технічний продукт» використовується як синонім визначення «неочищений». У більшості випадків, однак, ідея технічного продукту вже давно застаріла.

Хімічні реактиви особливої чистоти використовують у деяких галузях, таких як виробництво оптичного скла і волоконної оптики.

Щоб розрізняти підкласи речовин особливої чистоти було запроваджено відповідне маркування. Кожен контейнер із реактивом певного підкласу маркується етикеткою відповідного кольору:

Є ще деякі способи класифікації особливо чистих речовин. Наприклад, науково-дослідний інститут хімічних реактивів і особливо чистих речовин (ІРЕА) запропонував визначати чистоту препаратів по загальним вмісту певної кількості слідових домішок. Для прикладу, стандартизовано 10 домішок (Al, B, Ca, Mg, Na, P, Sn, Pb, Fe, Ti) для SiO₂ особливої чистоти, сумарний вміст яких не перевищує 1·10^-5. Для такого реактиву встановлюється індекс "Ос.Ч. 10^-5".

Зберігання реактивів.

При поводженні з реактивами необхідно неухильно дотримуватися правил техніки безпеки. Належне розташування, зберігання і використання реактивів має важливе значення для забезпечення безпеки.

Кожна ємкість із реактивом має містити етикетку із хімічною формулою і повною назвою препарату, також, на посудинах з вогненебезпечними препаратами слід на етикетці вказувати: «Вогненебезпечно». Зберігати хімічні речовини без етикеток забороняється.

Реактиви, призначені для тривалого зберігання залишають у заводській тарі. Інколи дозволяється тримати їх у вторинній обкладинці (пінопластові і картонні коробки).

Інші реактиви зберігають таким чином:

1. Лаборантська шафа (полиці):
   1. ІІ група — речовини, що при взаємодії з водою дають горючі гази (під замком)
   2. V група — тверді легкозаймисті речовини (під замком)
   3. VІ група — окиснювачі (рідкі і тверді, крім кислот — під замком)
   4. VІІІ група — оксиди
   5. VІІІ група — основи
   6. VІІІ група — прості речовини
   7. VІІІ група — солі галогеніди
   8. VІІІ група — солі халькогеніди (S^2-, SО₃^2-, SО₄^2-)
   9. VІІІ група — карбонати, силікати, фосфати
   10. VІІІ група — солі карбонових кислот
   11. VІІІ група — індикатори та інші речовини для аналітичних визначень
   12. VІІІ група — вуглеводи, нітрогенвмісні та високомолекулярні речовини
2. У секціях шафи під тягою:
   1. кислоти (представники груп 6,7,8) — під замком!
   2. розчини лугів (представники 7 та 8 груп) — під замком!
3. Легкозаймисті речовини — група ІV — у переносному металевому ящику, на дно якого насипаний пісок.
4. Сейф — реактиви особливого зберігання і запасу — під замком!
   1. на верхній полиці: Вr₂, NН₃, (NН₄)₂СrО₄, ВаО, КОН, СаО, Ва(NО₃)₂, Са(ОН)₂, NаОН, РbО, ВаСl₂, К₂Сr₂О₇, К₂СrО₄, КSСN, СоSО₄, Nа₂S, NаF, NаОН, NіSО₄, СrСl₃, Рb(СН₃СОО)₂, АgNО₃, ZnSО₄, ZnСl₂.
   2. на нижній полиці: СН₂Сl₂, СНСl₃, С₂Н₄Сl₂ (дихлоретан), С₆Сl₆, ССl₄, С₂Н₅ОН, С₆Н₅NН₂·Н₂SО₄

Спочатку розміщують небезпечні реактиви, потім — реактиви VІІІ групи з урахуванням класифікації та рівномірності завантаження секції. Інколи робочі реактиви частково зберігають в класній кімнаті (учнівський набір реактивів).

При наявності у реактиву отруйних, вогненебезпечних та вибухонебезпечних властивостей на них має бути окрема етикетка з написом:

1. «Вогненебезпечно» — червоний (нафта, бензен, фосфор, натрій)
2. «Отрута» — жовтий (бром, солі плюмбуму, барій)
3. «Вибухонебезпечно» — блакитний (СаС₂)
4. «Зберігати від води» — зелений (Nа, Lі, СаС₂)

Поводження з реактивами.

З метою економії реактивів (особливо найцінніших) розчини слід готувати у такій кількості, яка потрібна для роботи. Приготування надлишку розчину — марнотратство реактиву. Розчин, що не використовується, зазвичай псується, крім того, пляшки, що містять непотрібні розчини, завантажують лабораторію.

Найважливіше правило під час роботи з реактивами — зберігати їх чистоту.

Якщо в банці залишається мала кількість реактиву, залишки слід пересипати в меншу тару — це звільнить місце у шафі.

Слід стежити, щоб усі банки з препаратами обов'язково мали етикетки, із зазначеним вмістом банки, чи написи, зроблені восковим олівцем чи перманентним маркером. Місце, на якому буде напис, потрібно трохи підігріти хоча б долонею руки. За нагрітим місцем восковий олівець пише легше і напис виходить помітнішим. Якщо на банці з реактивом відсутня етикетка чи напис, такий застосовувати реактив не можна. У такому разі необхідно встановити точно, що знаходиться в банці, оскільки помилки можуть призвести до серйозних наслідків.

При зберіганні речовин, які можуть змінюватися при зіткненні з повітрям або гігроскопічних речовин, банки слід герметизувати, для цього їх пробки заливають сургучем, парафіном або менделєєвською замазкою.

При поводженні з реактивами, що зберігаються у скляній тарі великої ємності, потрібна особлива обережність, оскільки цю тару дуже легко розбити.

Деякі реактиви продаються та зберігаються у запаяних ампулах різного розміру. Якщо після взяття реактиву частина його залишається в ампулі, останню потрібно знову запаяти на паяльному пальнику.

Поводитися з ампулами слід дуже обережно; їх найкраще зберігати в картонних коробках загорнутими в гофрований картон або перекладеними чимось м'яким.

Реактиви, що змінюються під дією світла, зберігають у жовтих або темних склянках, іноді вставлених у картонну коробку.

Реактиви, які не можна зберігати у скляній тарі, поміщають у тару з матеріалів, стійких до дії реактиву. Наприклад, розчин фтористоводневої кислоти зберігають у посудинах із чистого парафіну, церезину, ебоніту або поліетилену. Однак парафінові та церезинові бутлі мають ряд недоліків: вони не термостійкі, мають малу механічну міцність, крихкі на холоді, непрозорі і т. д. Для зберігання фтористоводневої кислоти в основному застосовують бутлі з поліетилену.

Іноді парафіном покривають внутрішню поверхню скляних сулій та склянок. Так, пергідроль (30%-ний розчин перекису водню) та розчини лугів найкраще зберігати саме в таких суліях.

Деякі реактиви мають здатність самозайматися, до них належать білий або жовтий фосфор, пірофорні метали, металорганічні сполуки (наприклад, алюміній етилат). До вогненебезпечних реактивів, зберігання яких вимагає особливих умов, належать етери та естери (діетиловий, аміловий та ін.), спирти (метиловий, етиловий, бутиловий та ін), вуглеводні (бензин, газолін, петролейний ефір, гас та ін.), ароматичні сполуки (бензен, толуен, ксилен), сірковуглець, ацетон та ін.

Не можна спільно зберігати реактиви, здатні під час реакцій займатися чи сильно розігріватись. Наприклад, металеві натрій, калій та літій, а також натрій пероксид та білий фосфор не можна зберігати з вогненебезпечними речовинами; металеві натрій, калій, літій та кальцій, а також фосфор — з бромом та йодом.

Бертолетову сіль, калій перманганат, натрію пероксид, гідроген пероксид, концентровану хлорну кислоту та інші окиснювачі не можна зберігати разом із відновниками — вугіллям, сіркою, крохмалем, фосфором та ін.

Самозаймисті та вогненебезпечні речовини слід зберігати тільки у відповідній тарі.

Абсолютно неприпустимо змішувати і розтирати бертолетову сіль, калій перманганат, натрію пероксид та інші окиснювачі з органічними речовинами. Дуже обережно слід поводитися з хлорною кислотою, оскільки пари її вибухають при зіткненні з органічними речовинами і сполуками, що легко окиснюються, наприклад з солями тривалентного стибію та ін.

Солі хлорної кислоти також можуть вибухати, іноді навіть без видимої причини. Усі ці речовини вимагають особливих умов зберігання. У кабінеті не повинно бути великого запасу таких речовин.

Вибухонебезпечні також ацетиленіди срібла та міді, азиди важких металів, солі гримучої кислоти, деякі нітросполуки та ін.

При переливанні рідин з великих бутлів можливе, особливо при недбалій роботі, проливання рідини та потрапляння її на одяг та руки. Тому в лабораторії або на складі потрібно обов'язково мати спеціальні металеві стояки (рис. 1), які дають змогу легко нахиляти сулії. Для нахиляння сулій місткістю 5-15 л зручний стояк, зображений на рис. 2.

Пристрій з дерева (мал. 3) для сулій місткістю 20 л і більше може бути виготовлений у будь-якій столярній майстерні. Для переливання рідин зручно застосовувати насадки (мал. 4) на горло великих пляшок. З цією ж метою застосовують сифони.

При переливанні рідин потрібно обов'язково користуватися лійками.

Про реактиви та поводження з ними треба пам'ятати таке:

1. Реактиви потрібно захищати від забруднення.
2. Необхідно економити реактиви.
3. На всьому посуді з реактивами повинні завжди бути етикетки із зазначенням ступеня його чистоти реактиву та його назви.
4. Світлочутливі реактиви слід зберігати лише у темних чи жовтих склянках.
5. З особливою обережністю слід поводитись з отруйними, вогненебезпечними чи шкідливими речовинами, з концентрованими лугами та кислотами.
6. З вогненебезпечними реактивами потрібно працювати далеко від вогню та увімкнених нагрівних приладів.

Деякі реактиви.

Алюміній хлорид

Інші назви: хлорид алюмінію, хлористий алюміній, алюмінію трихлорид, трихлоралюмін, трихлоралюміній.

Формула:

Алюміній хлорид при звичайному тиску сублімується за температури 183 °C (під тиском плавиться при 192,6 °C). У воді добре розчинний (44,38 г в 100 г при 25 °C); внаслідок гідролізу димить у вологому повітрі, виділяючи HCl. З водних розчинів випадає кристалогідрат  — жовтувато-білі розпливчасті кристали. Добре розчинні у багатьох органічних сполуках (в етанолі — 100 г на 100 г спирту при 25 °C, в ацетоні, дихлороетані, діетиленгліколі, нітробензені, та ін); однак практично не розчиняється в бензені і толуені.

Іноді може бути у вигляді кристалогідроату.

Назви: алюміній хлорид гексагідрат, алюміній хлористий шестиводний.

Формула:

Група зберігання: VIII.

При зберіганні розпливається, томі слід зберігати в добре закритих банках (бажано кришку залити парафіном).

Амоній дихромат

Інші назви: амоній біхромат, біхромат амонію, дихромат амонію, амоній двохромовокислий.

Формула:

Оранжево-червоні кристали. Розкладається при 180 °C.

Густина 2,15 г/см³. Розчиняється в воді та етанолі, не розчиняється в ацетоні.

Група зберігання: V.

Не можна зберігати у герметично закритому посуді (загроза вибуху). Самозаймається при 225 °C. Отруйний.

Амоній нітрат

Інші назви: амоній нітрат, азотнокислий амоній, аміачна селітра, амонійна селітра.

Формула:

Кристалічна речовина білого кольору. Температура плавлення 169,6 °C, при нагріванні вище за цю температуру починається поступове розкладання речовини, а при температурі 210 °C відбувається повне розкладання. Температура кипіння при зниженому тиску — 235 °C. Молекулярна маса 80,04 а. о. м. Швидкість детонації 2570 м/с.

Добре розчинний у воді. При розчиненні відбувається сильне поглинання тепла, що сповільнює розчинення. Тому для приготування насичених розчинів амонію нітрату застосовується нагрівання, при цьому тверда речовина засипається невеликими порціями.

Також сіль розчинна в аміаку, піридині, метанолі, етанолі.

Група зберігання: VI.

Зберігають за температури не більше 30 °C та вологості повітря не більше 50%.

Амоній хлорид

Інші назви: хлорид амонію, нашатир, хлористий амоній, амоніак, сальм'як, сальміак, саламоніак, саламоніт.

Формула:

Кристалічна речовина білого кольору. Сублімує при 337,6 °C із розкладанням на амоніак та гідроген хлорид.

Добре розчинний у воді (37,2 г/100 мл), рідкому аміаку. Водні розчини внаслідок гідролізу мають слабокислу реакцію. Температура кипіння насичених водяних розчинів 116 °C.

Розчинність (безводної речовини у безводному розчиннику): в етанолі — 0,6 г/100 г, у метанолі — 3,3 г/100 г.

Група зберігання: VIII.

При зберіганні не допускають потрапляння вологи.

Аргентум(I) нітрат

Інші назви: арґентум(I) нітрат, аргентум нітрат, нітрат срібла(I), азотнокисле срібло, "пекельний камінь", ляпіс.

Формула:

Безбарвні кристали, t_пл = 212,6 °С, густина 4352 г/см³. Розчиняється у воді, метанолі, етанолі, ацетоні, піридині. Розкладається при нагріванні.

Група зберігання: VII.

Зберігати у посуді із темного скла, в темній шафі. Повільно розкладається на світлі (темніє).

Барій нітрат

Інші назви: нітрат барію, азотнокислий барій, барієва селітра, динітрат барію.

Формула:

Безбарвні кристали. Розчиняється у воді. Не розчиняється в етанолі та концентрованій нітратній кислоті.

Група зберігання: VII.

Зберігати подалі від легкозаймистих рідин. При зберіганні не допускають потрапляння вологи.

Вугілля активоване

Інші назви: активоване вугілля.

Формула:

Активоване вугілля — пориста вуглецева речовина з високими адсорбційними властивостями та гідрофобністю. Містить величезну кількість пор і тому має дуже велику поверхню (1 г вугілля має поверхню 500–2200 м²), унаслідок чого має високу адсорбцію.

Медичний препарат випускають у вигляді таблеток чорного кольору круглої форми з плоскою поверхнею. Таблетки пакують у блістери (по 10 таблеток у блістері).

Склад: Таблетки містять 25% (за масою) активованого вугілля, решту — допоміжні речовини (це можуть бути: крохмаль, тальк, натрій карбоксиметилцелюлоза, сахароха, натрій хлорид тощо).

Група зберігання: V.

Зберігати в сухому місці, окремо від речовин і матеріалів, які виділяють пари і гази.

Гідроген пероксид

Інші назви: пероксид водню, перекис водню.

Формула:

Безбарвна рідина. Змішується з водою в будь-якому співвідношенні. Розчинний в етанолі, діетиловому етері.

Потрібен водний розчин із масовою часткою гідроген пероксиду 30(35)%.

Пергідроль — це 30%(35%) розчин гідроген пероксиду, що містить стабілізаційні добавки.

Склад: 30%(35%) (за масою) гідроген пероксиду, решту — вода. Промисловий продукт містить стабілізаційні добавки (найчастіше ортофосфорну кислоту).

Група зберігання: VI.

Зберігають у добре закупореній тарі; якщо субстанція не містить стабілізатора, її зберігають при температурі нижче 15 °С.

Гліцерол

Інші назви: гліцерин, 1,2,3-тригідроксипропан, 1,2,3-пропантриол, пропан-1,2,3-триол.

Брутто-формула:

Молекулярна формула:

Структурна формула:

Чистий гліцерол — це прозора, безбарвна, дуже густа, в'язка, сиропоподібна рідина, без запаху, важча за воду, неотруйна солодкувата на смак.

Гліцерол має здатність поглинати вологу з повітря та утримувати її (є гігроскопічною рідиною). На повітрі може увібрати до 40% води від своєї маси.

Густина 1,261 г/см³ при 20 °C.

При звичайному атмосферному тиску гліцерол кипить при 290 °C і частково розкладається; при зниженому тиску його можна перегнати, не розклавши. Змішується з водою в будь-якій пропорції. Як і при утворенні спирто-водних розчинів, при змішуванні гліцерину і води сумарний об'єм стає меншим, ніж об'єм вихідних компонентів. Температура спалаху гліцеролу становить 150 °C, температура самозаймання — 362 °C. Як і винний спирт він горить не яскравим синім полум'ям. При нагріванні гліцерин швидко випаровується, а у звичайних умовах — гліцерин не леткий.

Від сильного і тривалого охолодження гліцерол кристалізується; температура плавлення кристалів — 20 °C. Гліцерол може залишатись рідким і при температурі нижче 0 °C — подібним чином себе поводять його водні розчини.

Група зберігання: VIII.

Зберігають у добре закупореній тарі; при температурі не вище 25 °С.

Гліцин

Інші назви: аміноетанова кислота, амінооцтова кислота.

Брутто-формула:

Молекулярна формула:

Структурна формула:

Гліцин — одна із двадцяти амінокислот, які входять до складу білків.

Гліцин біла кристалічна речовина солодка на смак.

У воді розчиняється добре, особливо в гарячій (при нагріванні розчинність збільшується в рази). Крім того, чималому розчиненню піддається в піридині, помірному — в етиловому спирті. В ефірі не розчиняється.

Молярна маса — 75,07 г/моль, густина — 1,607 г/см³. t_пл. = 233 °C, розкладається при 290 °C.

Група зберігання: V.

Глюкоза

Інші назви: декстроза, виноградний цукор.

Брутто-формула:

Для глюкози характерне явище таутомерії коли форма молеули постійно змінюється. Тому описати структуру молекули однією формулою неможливо.

Структурна формула:

Явище таутомерії:

Глюкоза — важливий моносахарид; безбарвні кристали солодкі на смак, легко розчиняються у воді.

D-глюкоза представлена у вигляді трьох кристалічних форм: безводної α-D-глюкопіранози, моногідрату α-D-глюкопіранози і безводної β-D-глюкопіранози (хоча описаний також моногідрат β-D-глюкопіранози). Всі три форми відрізняються температурою плавлення: α-аномер плавиться за 146 °C, його моногідрат — за 83 °C, β-аномер — за 148–150 °C.

Група зберігання: VIII.

Дихлороетан

Інші назви: 1,2-дихлороетан, хлористий етилен.

Брутто-формула:

Структурна формула:

1,2-дихлоретан — хлорорганічна речовина; безбарвна рідина з солодкуватим запахом. Сильний наркотичний засіб, що чинить на людину канцерогенну дію.

Добре розчиняється у спирті, діетиловому етері, нафтових вуглеводнях, погано розчинний у воді. Густина за +20 °C становить 1,253 г/см³. Температура кипіння становить 83,47 °C, а плавлення — 35,36 °C. Легко випаровується, утворює азеотропну суміш із водою (71,6 °C, 91,8 мас. % дихлоретану). Хороший розчинник багатьох органічних сполук і полімерів, при цьому тверді вуглеводні при температурі нижче +25 °C розчиняються в дихлоретані погано, на цьому засноване його застосування для депарафінізації мастил.

Група зберігання: VII.

Хлороформ

Інші назви: трихлорометан.

Брутто-формула:

Структурна формула:

Хлороформ — прозора, безбарвна, важча за воду летка рідина. з характерним солодким запахом.

Хлороформ — негорюча рідина з солодкуватим запахом. Він має більшу густину, ніж вода, ці дві рідини лише слабко змішуються. З підвищенням температури розчинність хлороформу у воді зменшується; у той же час розчинність води в хлороформі збільшується.

Хлороформ утворює азеотропні суміші з рядом розчинників.

Група зберігання: VII.

Зберігають, як правило, запаяним в ампули в захищеному від світла місці.

Додециловий спирт

 

Інші назви: додеканол, 1-додеканол, додекан-1-ол, лауриловий спирт.

Брутто-формула:

Структурна формула:

Додеканол — органічна речовина, що відноситься до класу жирних спиртів. У невеликій кількості міститься у плодах деяких цитрусових.

Запах — слабкий жирний із квітково-цитрусовими нотами.

Додеканол за нормальних умов твердий, безбарвний і нерозчинний у воді.

Плавиться при 24 °C, кипить при 259 °C. Густина 0,8309 г/см³.

Розчиняється в етанолі та діетиловому етері.

Група зберігання: IV.

Деканол

Інші назви: дециловий спирт, 1-деканол, додекан-1-ол, лауриловий спирт.

Брутто-формула:

Структурна формула:

Деканол — органічна речовина, що належить до класу спиртів. Міститься в апельсиновій та деяких інших ефірних оліях.

Запах — жирний, воску з нотами троянди, квітів апельсина.

Це в'язка рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору, яка не розчиняється у воді та має ароматний запах.

Плавиться при 7 °C, кипить при 231 °C. Густина 0,8297 г/см³.

Розчиняється в етанолі.

Група зберігання: IV.

Етаналь

Інші назви: ацетальдегід, оцтовий альдегід, ацеталь, метилформальдегід.

Брутто-формула:

Структурна формула:

Етаналь — другий член гомологічного ряду аліфатичних альдегідів. Безбарвна рідина з різким задушливим запахом, при розбавленні водою набуває фруктового запаху.

Його температура кипіння становить лише 20,16 °C. За звичайних умов — це безбарвна рідина з різким задушливим запахом, при розбавленні водою набуває фруктового запаху (подібного до запаху зелених яблук). Добре розчиняється у воді, спирті, ефірі.

Плавиться при -123 °C.

Дуже леткий. Збнрігають запаяним в ампулах.

Група зберігання: IV.

Етанол

Інші назви: етиловий спирт, винний спирт.

Молекулярна формула:

Структурна формула:

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують 70%-ий розчин.

Склад: 70% етанолу, решта вода.

Етанол — органічна сполука, представник ряду одноатомних спиртів. За звичайних умов є безбарвною, легкозаймистою рідиною. Згідно з Національним стандартом України ДСТУ 4221:2003 етанол — це токсична речовина з наркотичною дією, за ступенем впливу на організм людини належить до четвертого класу небезпечних речовин. Має канцерогенні властивості.

За стандартних умов, етанол — це летюча, горюча, безбарвна прозора рідина з характерним запахом і смаком.

Є депресантом — психоактивна речовина, що пригнічує центральну нервову систему людини.

Етанол є летким і легкозаймистим. Змішується в будь-яких пропорціях з водою, етерами, ацетоном, бензеном. Етиловий спирт є гарним розчинником для багатьох органічних, а також неорганічних речовин.

Із водою утворює азеотропну суміш: 95,6% спирту й 4,4% води. Безводний етанол незначною мірою гігроскопічний: для досягнення стабільності він здатен поглинути 0,3—0,4% води.

70%-96% водний розчин етанолу називають медичний спирт

Група зберігання: IV.

Залізо

 

 

Формула:

Залі́зо — сріблясто-сірий, електропровідний, пластичний і ковкий метал.

Залізо — блискучий сріблясто-білий важкий метал. Густина його 7,86 т/м³; температура плавлення 1538 °C, температура кипіння 2862 °C. Залізо досить пластичне. Воно легко кується, штампується, витягується в дріт і вальцюється в тонкі листи, легко намагнічується і розмагнічується. Вище температури Кюрі (770 °C) втрачає феромагнітні властивості.

Може бути у вигляді тонкого дроту, залізних ошурок та відновлене залізо (порошок, отриманий розмелюванням губастого заліза, одержаного прямим відновленням за допомогою водню).

Група зберігання: VIII.

Ізопропанол

Інші назви: ізопропіловий спирт, 2-пропанол, пропан-2-ол, диметилкарбінол.

Молекулярна формула:

Структурна формула:

Товарний ізопропанол містить від 91 до 99,5% спирту. Технічні умови для цього продукту не встановлені, через що препарат, який надходить на продаж, за складом може відповідати навіть азеотропній суміші з водою. Ступінь чистоти спирту може коливатися в широких межах залежно від способу його одержання й використаної сировини.

За нормальних умов ізопропанол - прозора, безбарвна рідина з різким характерним запахом.

Ізопропіловий спирт розчинний у воді, етанолі, етерах і хлороформі. Розчиняє етилцелюлозу, полівінілбутирал, багато масел, алкалоїди, ґуми й природні смоли. Нерозчинний у розчинах солей. На відміну від етанолу чи метанолу, ізопропіловий спирт можна виділити з водного розчину додаванням неорганічної солі, зокрема хлориду чи сульфату натрію.

Ізопропіловий спирт з водою утворює азеотроп з точкою кипіння 80,37 °C і часткою спирту 87,7% мас. (91% об.). Водно-спиртова суміш здатна знижувати температури плавлення.

Зі зниженням температури зростає в'язкість ізопропанолу. При температурі нижче −70 °C ізопропіловий спирт за в'язкістю нагадує кленовий сироп.

Із водою утворює азеотропну суміш: 95,6% спирту й 4,4% води. Безводний етанол незначною мірою гігроскопічний: для досягнення стабільності він здатен поглинути 0,3–0,4% води.

Група зберігання: IV.

Лакмус

Склад: Фактично природний лакмус є складною сумішшю 10–15 різних барвників. Основними компонентами лакмусу вважаються:

• азолітмін
• еритролітмін
• спанолітмін
• лейкоорцеїн
• лейказолітмін

Лакмус — барвник природного походження, один з перших і найбільш широко відомих кислотно-основних індикаторів.

У чистому вигляді це темний порошок зі слабким запахом аміаку. Добре розчиняється у чистій воді, утворюючи розчини фіолетового кольору. У кислих середовищах (pH<4,5) лакмус набуває червоного забарвлення, у лужних (pH>8,3) — синю.

У лакмусу порівняно з іншими індикаторами порівняно невелика похибка у визначенні середовища речовини.

Кислотно-основні властивості лакмусу визначаються переважно 7-гідроксифеноксазоновим хромофором

Група зберігання: VIII.

Фенолфталеїн

Інші назви: 4,4′-діоксифталофенон або 3,3-біс-(4-гідроксифеніл)фталід.

Молекулярна формула:

Структурна формула:

Фенолфталеїн — трифенілметановий барвник, кислотно-основний індикатор, що змінює забарвлення від безбарвного (при pH < 8,2) до червоно-фіолетового, «малинового» (в лузі); але в концентрованому лузі — знову безбарвний. У концентрованій сульфатній кислоті утворює помаранчевий катіон.

Фенолфталеїн є білою кристалічною речовиною без запаху і смаку, погано розчинною у воді, але добре розчинною в етанолі, діетиловому етері та інших органічних розчинниках, а також розчинах лугів. На повітрі не дуже стійкий.

Фенолфталеїн відомий також як фармацевтичний препарат під торговельною маркою «Пурген», що має послаблювальну дію. Але після виявлення певних побічних ефектів, що виявляються у подразненні ниркової тканини і проканцерогенній дії, а також здатності до накопичення в організмі (кумулятивна дія), його використання як лікарського засобу обмежено.

Група зберігання: VIII

Зберігають в захищеному від сітла місці.

Метилоранж

Інші назви: метиловий оранжевий, 4-диметиламіноазобензен-4′-сульфонат натрію, p-диметиламіно-азобензенсульфонова кислота.

Молекулярна формула:

Структурна формула:

Метилоранж — органічний барвник. Водний розчин метилоранжу застосовують як кислотно-основний індикатор.

У розчині при зменшенні кислотності, метиловий оранжевий переходить від червоного (pH менше 3) до оранжевого, і, нарешті, жовтого (pH більше 4). Зворотні процеси відбуваються при збільшенні кислотності.

Зовнішній вигляд за звичайних умов: оранжево-жовті листочки або порошок, лусочки. Метилоранж розчинний у воді 0,2 г на 100 г, краще в гарячій.

Токсичний, має мутагенні властивості.

Група зберігання: VIII.

Йод

 

Формула:

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують як кристалічний йод, так і спиртовий розчин із масовою часткою йоду 5% (медичний препарат "розчин йоду спиртовий").

Склад спиртового розчину: 100 г розчину містить 5 г йоду, 96%-й етанол, калій йодид, решта вода.

За нормальних умов йод утворює кристали чорно-сірого кольору з металічним блиском. Погано розчинний у воді, але добре розчиняється у водних розчинах йодидів лужних металів, утворюючи добре розчинні трийодиди I₃^-. Розчиняється у спиртах, хлороформі, чотирихлористому вуглеці. Розчини йоду в неполярних розчинниках фіолетові. Розчини в полярних розчинниках — брунатні.

Пара йоду має характерний фіолетовий колір.

При нагріванні при атмосферному тиску йод сублімує, перетворюючись на пару фіолетового кольору; при охолодженні при атмосферному тиску пара йоду кристалізується, оминаючи рідкий стан.

Група зберігання: VII.

Зберігають в склянці із темного скла.

Калій бромід

Інші назви: бромід калію, бромистий калій, калій бромистий.

Формула:

Бромід калію — неорганічна сіль сильної бромідної кислоти і сильного лугу — гідроксиду калію.

Бромід калію є білим порошком (гранулами) або безбарвнимим кристалами із солонувато-гірким смаком. Речовина є гігроскопічною, добре розчиняється у воді і мало розчиняється в етерах.

Група зберігання: VIII.

Зберігають у щільно закупореному контейнері.

Калій йодид

Інші назви: йодид калію, йодистий калій, калій йодистий.

Формула:

Йодид калію — неорганічна сполука, калієва сіль йодидної кислоти.

Йодид калію формує безбарвні, кубічні кристали, які розчиняються у воді, етанолі, метанолі, ацетоні, гліцеролі. Кристалогідратів не утворює.

Група зберігання: VIII.

Зберігають у захищеному від світла місці.

Калій нітрат

Інші назви: нітрат калію, азотнокислий калій, калій азотнокислий, калієва селітра, калійна селітра, індійська селітра.

Формула:

Нітрат калію — калієва сіль азотної кислоти.

Безбарвні кристали (у подрібненому стані білий порошок), густина дорівнює 2,109 г/см³. Розчинний у воді й мало розчинний у спирті й етері. Посередньо розчинний в гліцерині, рідкому аміаку, гідразині, нерозчинний у чистому етанолі та ефірі (у розведених водою розчиняється погано).

Канцероген.

Група зберігання: VI.

Кальцій карбід

 

Інші назви: кальцій ацетиленід, карбід кальцію, ацитиленід кальцію, кальцій вуглецевий, вуглецевий кальцій.

Формула:

Карбід кальцію — хімічна сполука, кальцієва сіль ацетилену.

Тверда кристалічна безбарвна речовина, без запаху. Технічний продукт має колір від світло-бурого до чорного, дає кристалічний злам сірого кольору з різними відтінками залежно від чистоти.

Технічний карбід кальцію складається приблизно з 80-85% CaC2 (решта CaO (оксид кальцію), Ca3P2 (фосфід кальцію), CaS (сульфід кальцію), Ca3N2 (нітрид кальцію), SiC (карбід кремнію) тощо). При наявності слідів вологи технічний карбід кальцію виділяє неприємний запах, що нагадує запах часнику.

Карбід кальцію використовується при проведенні автогенних робіт.

Група зберігання: II.

Зберігають в герметичній тарі в сухому приміщені. Оберігати від вологи!

Кальцій карбонат

Інші назви: карбонат кальцію, вуглекислий кальцій, кальцій вуглекислий.

Формула:

Карбонат кальцію — найважливіша і найпоширеніша сполука кальцію.

Дрібний білий порошок, без запаху, нерозчинний у воді та етанолі.

В природі він зустрічається у вигляді кількох різновидів: вапняк, крейда, мармур, кальцит, арагоніт.

Група зберігання: VIII.

Кальцій оксид

Інші назви: оксид кальцію, негашене вапно, палене вапно, окись кальцію, кальцію окись.

Формула:

Оксид кальцію — неорганічна бінарна сполука кальцію та оксигену. В'язка мінеральна кристалічна тугоплавка речовина білого кольору. Температура плавлення 2585 °С. Проявляє сильні основні властивості.

Їдка гігроскопічна речовина.

Група зберігання: VII.

Зберігають у герметичній упаковці. Слід оберігати від вологи!

Кальцій хлорид

Інші назви: хлорид кальцію, хлористий кальцій, кальцій хлористий, окись кальцію, кальцію окись.

Формула:

Хлорид кальцію — кальцієва сіль хлоридної кислоти.

Безводний кальцій хлорид має вигляд білих кристалів, які є сильно гігроскопічними: активно поглинають воду з повітря, утворюючи ряд кристалогідратів.

Хлорид кальцію є білим порошком без запаху. Сполука легко розчиняється у воді, виділяючи велику кількість тепла. Максимальна розчинність становить близько 75% (при температурі понад 175 °C).

Володіє високими гігроскопічними властивостями: поглинає вологу з повітря і утворює кристалогідрати, зв'язуючи 1, 2, 4 або 6 молекул води.

Не можна замінювати на кальцій хлорид гексагідрат.

Група зберігання: VIII.

Зберігають у герметичній упаковці. Слід оберігати від вологи!

Сульфатна кислота (10%)

Інші назви: сірчана кислота, дигідрогенсульфат, купоросна олія.

Формула:

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують 10%-вий розчин.

Склад:100 г розчину містить 10 г сульфатної кислоти, решта вода.

Розбавлена сульфатна кислота — це прозора безбарвна рідина без запаху, їдка.

100%-ва сірчана кислота («моногідрат») при кипінні втрачає SO₃ та невелику кількість води з утворенням 98,3% кислоти (азеотропна суміш). 98% кислота є стабільнішою при зберіганні, і зазвичай також називається концентрованою.

Хімічно чиста сульфатна кислота є важкою безбарвною маслянистою рідиною. Продають, зазвичай, 96,5% водний розчин густиною 1,84 г/см³. У воді розчиняється дуже добре (змішується з водою в необмежених кількостях). При цьому виділяється тепло, і розчин дуже сильно нагрівається (навіть до кипіння води). Тому при додаванні води до концентрованої сульфатної кислоти остання розбризкується внаслідок швидкого перетворення води в пару. Через це при розведенні концентрованої треба кислоту вливати у воду (а не навпаки!) тонким струменем при старанному розмішуванні розчину скляною паличкою. Концентрована сульфатна кислота як і чиста вода погано проводить струм внаслідок малої дисоціації.

Група зберігання: VII.

Хлоридна кислота (10%)

Інші назви: соляна кислота, хлороводнева кислота.

Формула:

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують 10%-вий розчин.

Склад:100 г розчину містить 10 г гідроген хлориду, решта вода.

Розбавлена хлоридна кислота — це прозора безбарвна рідина без запаху, їдка.

Максимально у хлоридній кислоті масова частка гідроген хлориду може сягати близько 42%. Це «димляча» хлоридна кислота.

Концентрована соляна кислота прозора, безбарвна рідина, що має різкий запах і «димить» на повітрі внаслідок виділення газоподібного хлороводню. Технічна кислота має жовтий колір, який обумовлюється домішками головним чином солей заліза. Азеотропна суміш містить 20,2% HCl (t_кип.=109,7 °C при 760 торах).

Група зберігання: VII.

Зберігають у герметичних контейнерах, виготовлених зі скла або іншого інертного матеріалу, при температурі не вище 30 °С.

Етанова кислота

 

Інші назви: оцтова кислота, ацетатна кислота, метанкарбонова кислота, етаноатна кислота.

Молекулярна формула:

Структурна формула:

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують 9%-вий розчин харчової оцтової кислоти (оцет) та оцтову есенцію.

Склад:100 г 9%-й розчину містить 9 г етанової кислоти, решта вода; 100 г оцтової есенції містить від 30 г до 80 г етанової кислоти, решта вода.

9%-й розчин оцтової кислоти — це прозора безбарвна рідина із характерним запахом, кисла на смак.

Оцтовою есенцією прийнято називати суміші води і оцтової кислоти із масовою часткою від 30 до 80%. Найпоширеніша есенція — 70%. Цей продукт — це прозора рідина з різким їдким запахом і кислим смаком, їдка.

Оцтова кислота — органічна сполука, одноосновна карбонова кислота складу . За звичайних умов є безбарвною рідиною із різким запахом. Температура плавлення чистої кислоти дещо нижча від кімнатної температури, при замерзанні вона перетворюється на безбарвні кристали — це дало їй технічне найменування льодяна оцтова кислота.

 

t_пл. = 17 °C, t_кип. = 118 °C. Гігроскопічна. Змішується з водою в будь-якому співвідношенні, а також з багатьма розчинниками; в оцтовій кислоті добре розчиняються такі неорганічні сполуки і гази, як HF, HCl, HBr, HI та інші.

Оцтова кислота необмежено змішується з водою, утворює значну кількість азеотропних сумішей із багатьма органічними розчинниками.

Група зберігання: VII.

Лимонна кислота

Інші назви: цитринова кислота, 2-гідрокси-1,2,3-пропантрикарбонова кислота, 2-гідроксипропан-1,2,3-трикарбонова кислота, цитратна кислота, 3-гідрокси-3-карбоксипентандиова кислота.

Молекулярна формула:

Структурна формула:

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують харчову лимонну кислоту.

Лимонна кислота — кристалічна речовина білого кольору, добре розчинна у воді, розчинна в етанолі, малорозчинна в діетиловому етері. Без запаху, кислого смаку. Слабка триосновна кислота.

Нижче за 36,6 °С вона кристалізується з водного розчину у вигляді моногідрату, який має густину 1,542 г/см³ і плавиться при 100 °С. Безводна лимонна кислота має густину 1665 г/см³ і плавиться при 153 °С.

У безводному вигляді гігроскопічна та поглинає вологу з повітря.

Група зберігання: VIII.

Крохмаль

Молекулярна формула:

Структурна формула:

Крохмаль — рослинний високомолекулярний полісахарид амілози і амілопектину, мономером яких є глюкоза.

Крохмаль в основному являє собою полімери α-D-глюкози, які з хімічної точки зору можна розділити як мінімум на два типи: амілозу (лінійний полімер) і амілопектин (сильно розгалужений полімер).

 

Тобто, молекула крохмалю складається з двох хімічно-незалежних частин (полісахариди): амілози (20-30%) і амілопектину (70-80%), співвідношення яких залежить від природи рослин.

Білий, хрусткий, аморфний і дуже гігроскопічний порошок без смаку і запаху. Зазвичай містить 10-20% зв'язаної води, яку можна видалити висушуванням при 100–110 °C. Під мікроскопом — зернистий (гранулярний) порошок. Нерозчинний у холодній воді, ефірі, спирті; у гарячій воді набухає, і утворює колоїдний розчин, при охолодженні якого утворюється стійкий гель — крохмальний клейстер; із розчином йоду дає синє забарвлення (амілоза дає синє забарвлення, а амілопектин — від червоного до фіолетового). Реакція з йодом дає змогу виявити навіть мільйонну частину крохмалю в розчині. Молекули крохмалю неоднакові за розмірами.

Крохмаль не має смаку та запаху.

Група зберігання: VIII.

Купрум(II) оксид

Інші назви: оксид міді, оксид міді(II), окись міді, міді окись.

Формула:

Купрум(II) оксид — неорганічна бінарна сполука купруму та оксигену. Кристали чорного кольору, які у звичайних умовах досить стійкі, практично нерозчинні у воді.

Купрум(ІІ) оксид розчинний у розбавлених кислотах. Він розчиняється в аміачній воді з комплексоутворенням.

Купрум(ІІ) оксид легко адсорбує кисень, азот, вуглекислий газ та інші гази.

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують купрум(ІІ) оксид у вигляді порошку

Група зберігання: VIII.

Купрум(II) сульфат пентагідрат

Інші назви: cульфат міді п'ятиводний, сульфат міді(II) п'ятиводний, сірчанокисла мідь п'ятиводна, мідь сірчанокисла п'ятиводна, мідний купорос.

Формула:

Купрум(II) сульфат пентагідрат — неорганічна сполука, кристалогідрат мідної солі сульфатної кислоти.

Нелетка речовина не має запаху. Прозорі негігроскопічні кристали синього коьору. На повітрі поступово вивітрюються (втрачають кристалізаційну воду). Має гіркувато-металевий в'яжучий смак. Добре розчиняється у воді.

Токсичність мідного купоросу для теплокровних тварин відносно невисока, водночас він є високотоксичним для риб.

Група зберігання: VIII.

Натрій гідроксид

Інші назви: гідроксид натрію, каустик, каустична сода, їдкий натр, їдкий натрій, гідроокис натрію, натрієвий луг.

Формула:

Натрій гідроксид — біла тверда речовина. Сильно гігроскопічний, на повітрі «розпливається», активно поглинаючи водяну пару та вуглекислий газ із повітря. Добре розчиняється у воді, при цьому виділяється велика кількість теплоти. Розчин їдкого натру милкий на дотик.

Розчинність в метанолі складає 23,6 г/л (при 28 °C), в етанолі — 14,7 г/л (28 °C).

Проявляє сильні лужні властивості. Значення pH 1%-го водного розчину становить 13. Гідроксид натрію є їдкою сполукою, при потраплянні на шкіру викликає омилення жирів та хімічні опіки, спричиняє корозію окремих металів.

Група зберігання: VII.

Калій гідроксид

Інші назви: гідроксид калію, каустичний поташ, їдке калі, гідроокис калію, калієвий луг.

Формула:

Калій гідроксид — білі, дуже гігроскопічні кристали, але гігроскопічність менша, ніж в гідроксиду натрію. Водні розчини КОН мають сильнолужну реакцію.

KOH легко розчиняється у воді, спиртах (55 г у 100 г метанолу; приблизно 14 г у 100 г ізопропанолу), етерах.

Проявляє сильні лужні властивості. При потраплянні на шкіру викликає хімічні опіки.

Група зберігання: VII.

Магній

Формула:

Магній — легкий сріблясто-білий метал. Хімічно активний. На повітрі окислюється й тьмяніє. При нагріванні горить яскравим полум'ям.

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують у вигляді ошурок.

Група зберігання: II.

Магній оксид

Інші назви: оксид магнію, окис магнію, палена магнезія.

Формула:

Оксид магнію — легкий, пухкий порошок білого кольору, надзвичайно гігроскопічний. Малорозчинний у воді.

Температура плавлення — 2825 °C. Температура кипіння — 3600 °C. Густина — 3,58 г/см₃.

Належить до основних оксидів.

Група зберігання: VIII.

Магній нітрат

Інші назви: нітрат магнію, азотнокислий мангій, магнезіальна селітра.

Формула:

Нітрат магнію — безбарвні гігроскопічні кристали; температура плавлення 426 °C (з розкладанням); Понад 300 °C починає розкладатися на MgO і оксиди азоту. Розчинність у воді (100 г): 73,3 (20 °C), 81,2 (40 °C), 91,9 (60 °C). Розчинний також в етанолі, метанолі, рідкому . З водних розчинів залежно від концентрації кристалізуються нона-, гекса- і дигідрати.

Безводний нітрат гігроскопічний, швидко утворює гексагідрат при стоянні на повітрі.

Є окисником.

Група зберігання: VI.

Магній сульфат гептагідрат

Інші назви: гептагідрат сульфату магнію, семиводний сульфат магнію, англійська сіль, гірка сіль, епсоміт, магнезія, епсомська сіль, сірчанокислий магній семиводний.

Формула:

Білий кристалічний порошок, розчинний у воді.

Розчиняється у воді, спирті і діетиловому етері.

Група зберігання: VIII.

Манган(IV) оксид

Інші назви: оксид марганцю(IV), діоксид марганцю.

Формула:

Порошок темно-коричневого або чорного кольору, нерозчинний у воді. Проявляє слабкі амфотерні властивості (із перевагою основних).

Є окисником.

Група зберігання: VI.

Мідь

Формула:

Пластичний ковкий перехідний метал червонувато-золотистого кольору (рожевий за відсутності оксидної плівки).

На повітрі швидко покривається оксидною плівкою, яка надає їй характерного інтенсивного жовтувато-червоного відтінку. Тонкі плівки міді на просвіт мають зеленувато-блакитний колір.

Мідь має високу тепло- та електропровідність (займає друге місце по електропровідності серед металів після срібла).

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують у вигляді маточків мідного дроту.

Група зберігання: VIII.

Натрій ацетат

Інші назви: натрій етаноат, ацетат натрію, оцтовокислий натрій.

Молекулярна формула:

Структурна формула:

Сильний електроліт, натрієва сіль оцтової кислоти. Це безбарвна гігроскопічна сіль. Має слабкий солоний смак та запах оцту.

Зазвичай зустрічається у вигляді тригідрату ().

Цей тригідрат утворює великі безбарвні кристали та добре розчиняється у воді (612 г/л при 20 °C) і розчиняється у власній кристалізаційній воді від 58 °C.

Група зберігання: VIII.

Натрій гідрогенкарбонат

Інші назви: гідрокарбонат натрію, натрій гідрокарбонатний, бікарбонат натрію, двовуглекислий натрій, натрій двовуглекислий, питна сода, харчова сода.

Формула:

Біла тверда речовина з легким солонувато-лужним смаком, який нагадує смак пральної соди (карбонату натрію).

Розчинний у воді з утворенням лужних розчинів, практично нерозчинний у спирті.

Група зберігання: VIII.

Натрій карбонат

Інші назви: карбонат натрію, вуглекислий натрій, натрій вуглекислий, кальцинована сода, білизняна сода.

Формула:

Безбарвна кристалічна речовина або білий порошок, добре розчиняється у воді. З водного розчину кристалізується у вигляді декагідрату , який називають кристалічною (пральною) содою.

Сода кальцинована — гігроскопічний продукт, на повітрі поглинає водяну пару та вуглекислоту з утворенням кислої солі гідрокарбонату натрію, злежується при зберіганні на відкритому повітрі.

Група зберігання: VIII.

Натрій металічний

Інші назви: натрій.

Формула:

Натрій — лужний сріблясто-білий м'який метал, хімічно дуже активний, на повітрі швидко окиснюється. Густина 0,968; t_плав = 97,83 °С; t_кип = 882,9 °С; коефіцієнт твердості за Моосом 0,5.

Натрій пластичний, навіть м'який (легко ріжеться ножем), свіжий зріз натрію блищить.

Натрій у тонкому шарі має фіолетовий відтінок.

Металічний натрій є вогнебезпечним. На повітрі схильний до самозаймання. Особливо небезпечний контакт з водою та вологими поверхнями, так як натрій дуже активно реагує з водою, часто з вибухом, утворюючи їдку луг (NaOH). У лабораторіях невеликі кількості натрію (приблизно до 1 кг) зберігають у закритих скляних банках під шаром гасу, лігроїну, бензину чи вазелінової олії так, щоб шар рідини покривав весь метал. Банка з натрієм повинна зберігатися в металевій вогнетривкій шафі (сейфі).

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують шматочки металічного натрію, який зберігається в гасі в поліпропіленовій ємності.

Група зберігання: II.

Натрій ортофосфат

Інші назви: фосфат натрію, фосфорнокислий натрій, натрій фосфорнокислий, ортофосфат натрію, тринатрій фосфат, фосфат натрію нейтральний.

Формула:

Ортофосфат натрію — неорганічна сполука, натрієва сіль ортофосфорної кислоти. Утворює кристалогідрат складу .

Натрій ортофосфат має вигляд білого порошку. Плавиться без розкладання за температури 1340 °C, термічно стійкий. Добре розчинний у воді — 12,1 г/100 мл.

Група зберігання: VIII.

Натрій сульфід

Інші назви: сульфід натрію, сірчистий натрій.

Формула:

Натрій сульфід — середня натрієва сіль сульфідної кислоти. Утворює кристалогідрат складу .

За звичайних умов — порошок білого кольору, дуже гігроскопічний. Плавиться без розкладання, термічно стійкий. Технічний сульфід натрію жовтуватий або коричневий (червоний) містить у собі до 60% сульфіду натрію.

Добре розчинний у воді, гідролізується аніоном, створює в розчині сильнолужне середовище. При стоянні на повітрі розчин мутніє через випадання колоїдної сірки і жовтіє (колір полісульфідів). Типовий відновник. Приєднує сірку. Вступає у реакції йонного обміну.

Зазвичай постачаються у вигляді кристалічної маси, у формі пластівців або у вигляді розплавленої твердої речовини.

Під впливом вологого повітря та його гідрати виділяють сірководень, надзвичайно токсичний, легкозаймистий та корозійний газ із запахом тухлих яєць.

Отруйний.

Група зберігання: VII.

Натрій сульфат

Інші назви: сульфат натрію, натрій сірчанокислий, сірчанокислий натрій.

Формула:

Натрій сульфат — неорганічна сполука, натрієва сіль сульфатної кислоти. Утворює кристалогідрат складу .

Сульфат натрію є кристалами або порошкоподібною речовиною білого кольору. Він є гігроскопічним: вбираючи вологу та утворюючи декагідрат , він суттєво збільшується у розмірах (до 4,17 разів).

Речовина є добре розчинною у воді і малорозчинною в органічних розчинниках.

Група зберігання: VIII.

Натрій хлорид

Інші назви: хлорид натрію, натрій хлористий, хлористий натрій, сіль, кухонна сіль, столова сіль, харчова сіль, кам'яна сіль, звичайна сіль, галіт.

Формула:

Натрій хлорид — тверда, прозора (у чистому вигляді) хімічна сполука з йонною кристалічною ґраткою, солона на смак.

Хлорид натрію добре розчиняється у воді (5,8 моль/л при 18 °C). Зі зростанням температури розчинність солі дуже повільно збільшується. Вона суттєво знижується у присутності хлороводню, гідроксиду натрію, хлоридів інших металів. Натрій хлорид розчиняється в рідкому аміаку.

У чистому вигляді хлорид натрію не гігроскопічний. Однак сіль часто буває забруднена домішками (здебільшого іонами Ca²⁺, Mg²⁺ та SO₄²⁻), і така сіль на повітрі сиріє.

Температура плавлення 800,8 °С, кипіння 1465 °С.

Група зберігання: VIII.

Нікель(II) сульфат

Інші назви: сульфат нікелю(II), сульфат нікелю, сірчанокислий нікель.

Формула:

Нікель(II) сульфат — сіль сульфатної кислоти та двовалентного нікелю. При стоянні на вологому повітрі, а також при кристалізації з водних розчинів утворюються кристалогідрати з різним числом координованих молекул води. Окрім безводної форми, сульфат нікелю(II) також існує у вигляді гептагідрату та гексагідрату.

Гептагідрат має форму темно-зелених ромбоедричних кристалів. Існує дві модифікації гексагідрату: синя тетрагональна α-модифікація та смарагдово-зелений моноклінний β-нікель(II) сульфат. Коли α-NiSO₄ нагрівається до температури вище 53,3 °C, він перетворюється на β-NiSO₄. При нагріванні вище 103 °C усі водні сульфати нікелю втрачають свою кристалізаційну воду і перетворюються на кубічний кристалізуючий ангідрид.

 

Як і багато інших сполук нікелю, його сульфат є високотоксичною, канцерогенною, мутагенною сіллю. Подразник, алерген. Смертельна доза (ЛД₅₀) — 32–122 мг/кг.

Група зберігання: VII.

Парафін медичний

Інші назви: медичний парафін, косметичний парафін, харчовий парафін.

Медичний парафін — це парафін глибокої очистки, переважно, марки П2.

Парафін — нафтопродукт, суміш алканових вуглеводнів переважно нормальної будови з числом атомів вуглецю від 18 до 35. У парафіні присутні також ізопарафінові, циклопарафінові (нафтенові) і нафтено-ароматичні вуглеводні.

Парафін — біла воскоподібна тверда речовина без запаху, смаку, з типовою температурою плавлення приблизно від 45 до 68 °C і густиною близько 880–915 кг/м³. Парафін не піддається впливу більшості звичайних хімічних реагентів, але легко горить. Його температура спалаху становить 200-240 °C. Кипить при температурі більше 370 °С.

Парафін не розчиняється у воді, проте добре розчинний у значній кількості органічних розчинників (у легкому бензині, бензолі, ацетоні, хлороформі, етиловому ефірі, сірковуглецю, дихлоретані тощо), у нафтопродуктах, спирті та мінеральних оліях парафін розчиняється при нагріванні.

Виділяють 10 марок парафіну (П1, П2, В1, В2, В3, В4, В5, Т1, Т2, С), що відрізняються за класом та формою випуску:

1. марки з індексом П — високоочищені, призначені для харчових виробництв;
2. марки з індексом В — високоочищені з більш вузькою рызницею мас компонентів, призначені для нехарчових виробництв;
3. марки з індексом Т — не очищені технічні парафіни;
4. марка з індексом С — так званий сірниковий парафін, що характеризується підвищеним вмістом олії і найменшою температурою плавлення.

Нормується вміст олії в парафіні (0,8% для марки П2; 0,45% для всіх марок, крім технічних; понад 1% для технічних марок). Хімічний склад парафінів нормується побічно за температурою плавлення та мікротвердості (для парафінів марок з літерою В, що випускаються у вигляді злитків).

Пожежнонебезпечний. При нагріванні вище 90 °С починається досить активне виділення легких фракцій та продуктів термічного розкладання. Речовини, що виділяються, нагріті вище 120–150 °С, при контакті з повітрям самозаймаються.

Група зберігання: V.

Сахароза

Інші назви: цукроза, цукор, буряковий цукор, тростинний цукор, α-D-глюкопіранозил-β-D-фруктофуранозид, α-D-глюкопиранозил-(1,2)-β-D-фруктофуранозид, (2R,3R,4S,5S,6R)-2-[(2S,3S,4S,5R)-3,4-дигідрокси-2,5-біс(гідроксиметил)оксолан-2-іл]окси-6-(гідроксиметил)оксан-3,4,5-триол, α-(1R,2R,3S,4S,5R)-глюкопіранозил-β-(2S,3S,4S,5R)-фруктофуранозид.

Молекулярна формула:

Структурна формула:

Сахароза — важливий дисахарид. Білий, без запаху, кристалічний порошок з солодким смаком. Молекула сахарози складається із залишків молекул глюкози і фруктози.

Густина 1,5879 г/см³ (15 °C). Питоме обертання для D-лінії натрію: 66,53 (вода, 35 г/100 г; 20 °C).

Кристали сахарози добре розчинні у воді (179 г/100 г при 0 °C і 487 г/100 г при 100 °C), погано — у спиртах (0,9 г/100 г при 20 °C), не розчинні в діетиловому етері.

Температура плавлення з розкладанням: 186 °C.

Група зберігання: VIII.

Сірка

Формула:

Сірка — неметал, кристалічна речовина жовтого кольору. Вона дуже крихка і легко розтирається в дрібнесенький порошок. Густина 2070 кг/м³. t_плав = 112,8 °С, t_кип = 444,6 °С. У всіх рідких і твердих станах сірка діамагнітна.

Електричного струму і тепла сірка майже не проводить. Пари сірки при дуже швидкому охолодженні переходять у твердий стан у вигляді дуже тонкого порошку (сіркового цвіту), минаючи рідкий стан. У воді сірка не розчиняється і не змочується водою, але в бензолі і особливо в сірковуглеці розчиняється добре.

Плавлення сірки супроводжується помітним збільшенням об'єму (приблизно на 15%). Розплавлена сірка є жовтою легкорухливою рідиною, яка вище 160 °C перетворюється на дуже в'язку темно-коричневу масу. Найбільшу в'язкість розплав сірки набуває за температури 190 °C; подальше підвищення температури супроводжується зменшенням в'язкості та вище 300 °C розплавлена сірка знову стає рухомою.

У промисловості реалізовано отримання сірки у різних товарних формах, одна з яких колоїдна сірка.

Колоїдна сірка — різновид меленої сірки з розміром частинок менше 20 мкм.

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують саме колоїдну сірку.

Група зберігання: VIII.

Ферум(II) сульфат

 

Інші назви: сульфат заліза(II), залізо(II) сірчанокисле, залізо(II) тетраоксосульфат.

Формула:

Ферум(II) сульфат — сіль сульфатної кислоти та двовалентного феруму. Нелетючий, не має запаху. Безводна речовина безбарвна (біла, але набуває жовтуватого чи бурого відтіннку при зберіганні), непрозора, дуже гігроскопічна. Кристаллогідрати — гігроскопічні прозорі кристали світлого блакитно-зеленого, тетрагідрат зеленого кольору (розеніт), моногідрат безбарвний (смольнокіт). Смак сильно в'яжучий металевий. На повітрі поступово вивітрюються (втрачають кристалізаційну воду). Сульфат заліза(II) добре розчинний у воді (26,3 г за 20 °С). З водних розчинів кристалізується блакитно-зелений гептагідрат , який носить тривіальну назву залізний купорос (сірчанокисле залізо(II) семиводне). Токсичність залізного купоросу порівняно низька.

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують як безводний ферум(II) сульфат, так і ферум(II) сульфат гептагідрат (залізний купорос).

Група зберігання: VIII.

Ферум(III) оксид

Інші назви: оксид заліза(III), окись заліза, мумія, крокус, кокольтар, залізний сурик.

Формула:

Оксид заліза(III) — амфотерний оксид червоно-коричневого кольору з великою перевагою основних властивостей. Термічно стійкий до температур вище за температуру випаровування (1987 °C). Утворюється при згорянні заліза повітря. Чи не реагує з водою. Повільно реагує з кислотами та лугами. Відновлюється монооксидом карбону, розплавленим залізом. Сплавляється з оксидами інших металів та утворює подвійні оксиди — шпінелі.

Оксид може існувати у трьох структурних модифікаціях — α-, γ-, δ-Fe₂O₃, які мають різні властивості та різні методи отримання. Модифікації мають світло-коричневий або червоно-коричневий колір.

Група зберігання: VIII.

Ферум(III) хлорид

 

Інші назви: хлорид заліза(III), трихлористе залізо, хлористе залізо, хлорне залізо.

Формула:

Безводний хлорне залізо — речовина чорного кольору (мерехтливі, чорно-коричневі, або темно-червоні, або фіолетові в світлі, що проходить, зелені у відбитому світлі листочки з металевим блиском) зі слабким різким запахом соляної кислоти. Як безводна сполука вона надзвичайно гігроскопічна, тобто витягує воду з повітря. Зі збільшенням водності знижується гігроскопічність і змінюється колір від червонувато-коричневого до жовтуватого, утворюється ферум(ІІІ) хлорид гексагідрат ().

Розчиняється в SO₂, AsCl₃, PBr₃, CS₂. Проявляє властивості окисника. Сполука сильно гігроскопічна, для неї відомі кристалогідрати , , , , . При збільшенні вмісту кристалізаційної води, колір кристалогідратів змінюється від червоного до лимонно-жовтого та знижується їхня температура плавлення.

При зберіганні розпливається.

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують як безводний ферум(III) хлорид, так і ферум(III) хлорид гексагідрат.

Група зберігання: VIII.

Зберігають в герметичному пакуванні.

Фосфор червоний

Формула:

Фосфор — неметал. Утворює декілька алотропічних модифікацій — білий фосфор, червоний фосфор та ін.

Легко окиснюється киснем повітря до оксидів, галогенами — до галогенідів, при сплавленні із сіркою утворює сульфіди, а при нагріванні з металами — фосфіди.

Червоний фосфор (суміш декількох модифікацій, в якій переважає фіолетова) менш активний хімічно, не отруйний.

Червоний фосфор — порошкоподібна речовина червоно-бурого кольору. Не розчиняється у сірковуглеці. Густина 2,20 г/см₃. Запалюється червоний фосфор лише при температурі 240 °C. При нагріванні не плавиться, а переходить безпосередньо з твердого в газоподібний стан (сублімує). При охолодженні пари фосфору переходять у білий фосфор.

При зберіганні на повітрі червоний фосфор у присутності вологи поступово окиснюється, утворюючи гігроскопічний оксид, поглинає воду і відволожується («відмокає»), утворюючи в'язку фосфорну кислоту; тому його зберігають у герметичній тарі. При «відмоканні» — промивають водою від залишків фосфорних кислот, висушують і використовують за призначенням.

Група зберігання: V.

Цинк

 

Інші назви: цина.

Формула:

Цинк за нормальних умов — крихкий перехідний метал блакитно-білого кольору (тьмяніє на повітрі, покриваючись тонким шаром оксиду цинку).

Пластичний ковкий метал густиною 7,13. t_плав = 419,88 °C; t_кип = 907 °C. Реагує з кислотами, лугами, аміаком і солями амонію, в присутності парів води — з хлором і бромом, при нагріванні — з киснем.

При згинанні пластинки чути тріск від тертя кристалітів (зазвичай сильніше, ніж «крик олова»). При 100–150 °C цинк пластичний. Домішки, навіть незначні, різко збільшують крихкість цинку.

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують цинк у вигляді гранул та порошку.

Група зберігання: VIII.

Цинк хлорид

Інші назви: хлорид цинку, хлористий циннк, дихлорид цинку.

Формула:

Цинк хлорид — хімічна сполука цинку з хлором. Білий, дуже гігроскопічні кристали.

Тому він має бути захищений від вологи, включаючи водяні випари присутні у звичайному повітрі.

Хлорид цинку утворює гідрати. Безводний хлорид цинку та його гідрати є безбарвними або білими кристалічними речовинами, добре розчинними у воді. Відомо п'ять гідратів хлориду цинку. Ця сіль гігроскопічна і навіть розпливається.

Відомо п'ять гідратів хлориду цинку: з n = 1, 1,5, 2,5, 3 і 4. Тетрагідрат кристалізується з водних розчинів хлориду цинку.

Безводний хлорид цинку білуватий, напівпрозорий (цинкова олія), плавиться при температурі понад 318 °C, переганяється при червоному нагріванні, дуже гігроскопічний і дуже добре розчинний в етанолі. Розчин стає сиропоподібним при випаровуванні і, змішавши його з невеликою кількістю соляної кислоти, дає безбарвні, дуже розпливчасті кристали з однією молекулою води.

Група зберігання: VIII.

Еріохром чорний Т

Інші назви: солохром чорний Т, натрію 4-[2-(1-гідроксінафтален-2-іл)гідразин-1-іліден]-7-нітро-3-оксо-3,4-дігідронафтален-1-сульфонат, натрію 4-[2-(1-гідроксінафтален-2-іл)гідразин-1-іліден]-7-нітро-3-оксонафтален-1-сульфонат, ET-00, Erio T

Молекулярна формула:

Структурна формула:

Еріохром чорний Т — це хімічний індикатор, що використовується для комплексометричного титрування, для визначення жорсткості води. Також використовується як барвник.

Чорні або коричневі кристали, що мають зелену флуоресценцію. Добре розчинний у спирті та у воді. Водні розчини мають різне забарвлення залежно від кислотності середовища: при pH < 6 червоне, 8–12 — темно-синє, > 13 — помаранчеве.

При тривалому зберіганні псується: спостерігається зниження оптичної густини, зростають втрати при висушуванні. Барвник, що зіпсувався, стає непридатним до використання як індикатор.

У протонованій формі, еріохром чорний в розчині має блакитне забарвлення. Він набуває червоного забарвлення, коли утворює комплекс з іонами кальцію, магнію та інших металів.

Група зберігання: VIII.

Калій гексаціаноферат(ІІ)

Інші назви: гексаціаноферат(II) калію, жовта кров'яна сіль.

Формула:

Жовта кров'яна сіль — здебільшого зустрічається у вигляді тригідрату .

Розчинність у воді 35,8 г/100 г за +25 °C, вона зменшується в присутності аміаку або інших солей калію. Погано або зовсім не розчиняється у метанолі та етанолі, але помітно розчинний у водно-спиртових сумішах. Практично нерозчинний в інших органічних розчинниках (діетиловий етер, піридин, анілін, етилацетат, бензонітрил тощо). Діамагнітний. Густина безводної солі становить 1,935 г/см³.

Група зберігання: VII.

Калій гексаціаноферат(ІІI)

Інші назви: гексаціаноферат(III) калію, червона кров'яна сіль.

Формула:

Темно-червоні кристали, які при подрібненні (розтиранням) перетворюються на помаранчевий або жовтий порошок. Розчинні у воді, ацетоні; нерозчинні в етанолі. Водний розчин, так само як і порошок, має жовтий (зеленувато-жовтий) колір.

Гексаціаноферат(ІІІ) калію — дуже сильний окисник, особливо в лужному середовищі.

Отруйний.

Група зберігання: VII.

Калій дихромат

Інші назви: дихромат калію, біхромат калію, калій гептаоксидодихромат, двохромовокислий калій, хромпік.

Формула:

Речовина є помаранчево-червоними кристалами із гірким смаком і великою токсичністю.

Дихромат калію добре розчиняється у воді, рідкому діоксиді сірки, фосфорилхлориді POCl₃, погано розчиняється в аміаці, у спиртах.

Має сильні окислювальні властивості.

Група зберігання: VII.

Калій тіоціанат

Інші назви: тіоціанат калію, калій роданід, роданід калію, роданістий калій.

Формула:

Має вигляд безбарвних кристалів, що розпливається на повітрі через гігроскопічність. Густина 1.886 г/см³, плавиться при 173,2 °С, кипить з розкладанням при 500 °С. Добре розчинний у воді, при розчиненні спостерігається сильне охолодження розчину, також легко розчиняється в етиловому та аміловому спиртах.

На смак кисло-гіркий порошок, що роз'їдає.

Тіоціанат калію отруйний. Смертельна доза становить 854 мг/кг.

Група зберігання: VII.

Нітратна кислота

Інші назви: азотна кислота.

Формула:

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують технічну нітратну кислоту з масовою часткою не менше 50%.

Азотна кислота — сильна одноосновна кислота. Висококорозійна кислота, реагує з більшістю металів, сильний окисник. Має тенденцію набувати жовтого відтінку через накопичення оксидів азоту, при довгому зберіганні.

Зазвичай азотна кислота має концентрацію 68%, оскільки саме таким є склад її азеотропної суміші з водою (t_кип = 120,7 °C). Якщо ж концентрація перевищує 86%, то вона називається димною кислотою.

В залежності від кольору «диму« концентрована кислота поділяється на білу та червону в концентрації, більшій за 95%.

Нітратна кислота є безбарвною димучою рідиною з їдким запахом, легко розкладається, забарвлюючись у жовтий колір. Густина 1,53 г/см³. Кипить при 86 °С, замерзає при -41 °С. На повітрі HNO₃ «димить» внаслідок притягання її парами вологого повітря і утворення дрібненьких крапельок туману.

Нітратна кислота нестійка і вже під впливом сонячного світла поступово розкладається: 4HNO3 ⟶ 4NO₂ + O₂ + 2H₂O. При нагріванні розклад її значно прискорюється. Утворюваний діоксид азоту розчиняється в HNO₃ і надає їй жовтуватого кольору. У водних розчинах нітратна кислота значно стійкіша. З водою HNO₃ змішується в будь-яких співвідношеннях.

Нітратна кислота належить до сильних кислот, у водних розчинах вона практично повністю дисоціює: HNO₃ ↔ H⁺ + NO₃^-.

Група зберігання: VII.

Щавлева кислота

Інші назви: оксалатна кислота, етандіова кислота.

Молекулярна формула:

Структурна формула:

Щавлева кислота — тверда кристалічна речовина білого кольору без запаху, тоне і легко розчинна у воді (80 г/л). Це слабка кислота, проте є однією з найсильніших органічних кислот.

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують використовують фіксанали (стандарт-титри) щавлевої кислоти.

Група зберігання: VII.

Літій хлорид

Інші назви: хлорид літію, хлористий літій.

Формула:

Хлорид літію — хімічна сполука лужного металу літію і хлору. Білі, гігроскопічні кристали, що розпливаються на повітрі. Добре розчиняється у воді, утворює декілька кристалогідратів складу: , де n = 1, 3 та 5.

Безводний хлорид літію кристалізується лише з концентрованих водних розчинів при температурах вище 98 —C. При більш низьких температурах виходить одна з гідратних форм.

Група зберігання: VIII.

Манган(II) сульфат

Інші назви: сульфат марганцю(II), сульфат марганцю(II), сірчанокислий марганець.

Формула:

Прозорі, гіркі на смак кристали. Утворює ряд кристалогідратів — , в яких n = 1, 4, 5, 7.

Розчиняється у воді, у присутності сульфатної кислоти розчинність зменшується; мало розчинний у спирті.

У безводному вигляді — білий порошок, при прожарюванні плавиться і розкладається. Кристалогідрати мають рожевий відттінок.

Група зберігання: VIII.

Натрій силікат

Інші назви: натрій метасилікат, силікат натрію, метасилікат натрію, кремнієвокислий натрій.

Формула:

За звичайних умов є білою, аморфною речовиною, що плавиться без розкладання.

Розчиняється в холодній воді, утворює кристалогідрати. Водний розчин відомий під назвою «рідке скло».

Група зберігання: VIII.

Натрій силікат наногідрат

Інші назви: натрій метасилікат дев'ятиводний, силікат натрію дев'ятиводний, метасилікат натрію дев'ятиводний, дев'ятиводний кремнієвокислий натрій.

Формула:

Білий порошок або гранули.

З водних розчинів виділяється кристалогідрат , який плавиться при 47 °С у власній кристалізаційній воді і починає розкладатися при температурі вище 100 °С.

Група зберігання: VIII.

Натрій сульфіт

Інші назви: сульфіт натрію, сірчистокислий натрій.

Формула:

Сульфіт натрію — безбарвна (у вигляді порошку біла) кристалічна речовина, солонувата на смак.

Розчинний у воді, при цьому зі зростанням температури розчинність спочатку зростає, досягаючи максимуму розчинності при 33,4 °C, потім починає знижуватися. Також розчинний у етиловому спирті, нерозчинний у жирах та оліях.

Утворює гептагідрат при кристалізації з водних розчинів нижче 33,4 °C.

Група зберігання: VIII.

Натрій тіосульфат пентагідрат

Інші назви: пентагідрат тіосульфату натрію, пентагідрат гіпосульфіту натрію.

Формула:

Білі кристалики, добре розчинні у воді. На сухому повітрі, при 33 °C, він втрачає вологу, а при 48 °C тіосульфат розчиняється у власній кристалізаційній воді.

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують використовують фіксанали (стандарт-титри) натрій тіосульфату.

Група зберігання: VIII.

Трилон Б

Інші назви:динатрієва сіль етилендиамінтриоцтової кислоти, комплексон-III, хелатон-III, етилендіамінтетраацетат натрію, етилендіамінтетраоцтової кислоти динатрієва сіль, хелаплекс-III, клеват-III, динатрій ЕДТА, динатрій етилендіамін-N,N,N',N'-тетраацетат, динатрій(етилендінітрило)тетраацетат, динатрійверсен, динатрію 2-[2-[карбоксилатометил(карбоксиметил)аміно]етил-(карбоксиметил)аміно]ацетат, тетранатрію 2-[2-[біс(2-оксидо-2-оксоетил)аміно]етил-(2-оксидо-2-оксоетил)аміно]ацетат.

Молекулярна формула:

Структурна формула:

Білий кристалічний порошок або кристали білого кольору. Добре розчиняється у воді та лугах, дуже слабо розчиняється у спирті; водний 1% розчин має рН 4,5; препарат із масовою часткою 5% — рН 4–5,5.

Утворює дуже стійкі комплексні сполуки з більшістю катіонів.

Вступає в реакцію із сильними окисниками.

При зберіганні речовини не допускати її контакту з алюмінієм, цинком, нікелем, міддю та мідними сплавами.

У загальноосвітніх навчальних закладах використовують використовують фіксанал (стандарт-титр) трилону Б.

Група зберігання: VII.