Для подрібнення твердих речовин найчастіше застосовують різноманітні ступки: порцелянові (рис. 1), металеві, агатові. Металеві ступки використовують для грубого подрібнення, порцелянові — для більш тонкого, а агатові — для матеріалів з високою твердістю.
В шкільному кабінеті хімії, зазвичай, нявні порцелянові ступки.
Під час подрібнення речовину періодично зішкрібають зі стінок і товкачика шпателем, збирають до центру ступки і лише після цього продовжують подрібнення. Коли буде досягнуто необхідного ступеня подрібнення, шпателем зішкрібають речовину спочатку з товкачика, потім з внутрішньої стінки ступки і пересипають подрібнену речовину у заздалегідь підготовлену банку або ж одразу використовують отриманий порошок для запланованої роботи.
Дуже великі шматки спочатку подрібнюють молотком на міцній поверхні (зазвичай стальна або чавунна плита). Щоб запобігти розлітанню шматків речовини її можна загорнути у цупку тканину (рушник). При цьому слід враховувати властивості подрібнюваної речовини.
Шматки речовин розміром з волоський горіх можна подрібнити у ступці. Речовину поміщають у ступку на ¼–⅓ висоти. Розтирають обережно, щоб речовина не викидалася зі ступки. Розмір ступки необхідно вибирати відповідно до кількості речовини.
Ніколи не слід наповнювати ступку повністю. Якщо насипати в ступку подрібнювану речовину в кількості, більшій, ніж зазначено вище, це ускладнює подрібнення і, крім того, під час розтирання товкачиком речовина буде висипатися через краї.